Про школу
Ви знаєте, буває часом сумно,
Таке воно учительське життя.
Ти любиш їх, допитливих, розумних,
Так, я сама таку обрала долю,
Віддать усе, що знаю й вмію я,
Радіть удачам і боліть їх болем,
Бо школа—це для мене як сім'я.
Не думайте, що ці слова лиш маска,
Лиш пафосне лукавство, тільки гра.
Це правда, а не вигадка чи казка,
Й сказати все тепер якраз пора.
Що я звичайна, як усі, дівчина,
Та незвичайний маю тільки фах
Мабуть, у цьому криється причина
Того, що відчуваю крил розмах.
Люблю дітей, багато маю друзів,
Люблю домашні справи і діла.
Навчалась гарно в школі й у вузі,
Тому я школі душу віддала.
Наш Світдоводськ—маленьке тихе місто,
Як на долоні ти поміж людей,
Про тебе знають всі усе геть-чисто:
Як ставишся до друзів, до дітей.
Що ти читаєш, і куди ти ходиш,
Чи любиш ти озера і ліси,
Яким ти хобі душеньку відводиш,
І скільки ти купила ковбаси.
Я розумію треба гарно жити,
Звання людини з гідністю нести,
Звання «учитель» треба заслужити
І досягти високої мети.
Мети—знання, давати і наснагу,
Виховувать майбутнього людей,
Яку ж учитель має перевагу—
Плекати найдорожчеє—дітей!
Немає коментарів:
Дописати коментар