Л.Костенко
Історію країни варто вивчати не за прописаними кимось і десь подіями, а за розповіддями,які,безперечно,є у кожній родині. Саме від своєї вже покійної бабусі я почула історії про два Голодомори , а від прабабусі й про третій. І,повірте, те ,що розповідали ці жінки, закарбувалося у пам'яті назавжди.
PS. Звичайно, В.Портников не знав моїх родичів,але його стаття ніби про моїх бабусь тільки у публіцистичному стилі (стаття "Народ повстань" )
Заржицька, Е. Три сходинки до голодомору : повість / Е. Заржицька .– 2-ге вид.– Харків : Мачулин , 2015.– 92 с. : іл.
Зараз ми прагнемо правдиво висвітлювати найтрагічніші сторінки історії українського народу. Цього вимагає наш час. Лише з врахуванням минулого, в тому числі й жахливих подій 1932-1933 років, ми можемо йти у майбутнє. Автор повісті «Три сходинки Голодомору» Еліна Заржицька ризикнула подивитися на жахіття Голодомору очима підлітків, голодних школяриків – Марічки й Петруся, яким доля приготувала чимало важких випробувань. Сходинками життя піднімаються вони до розуміння головних людських цінностей – чуйності, доброти, любові до рідної землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар